"Антикризове управління та попередження конфліктів у Східній Європі та на Балканах: Уроки для співробітництва України-ЄС" (Англійською)
Книга, що пропонується, робить внесок до сучасних дискусій щодо проблематики кризового менеджменту ЄС та посилення спроможностей Європейського Союзу, зокрема, його реакції на надзвичайні ситуації. Розділи книги поєднані загальним підходом порівняльного аналізу. Дослідження, яке лежать в основі цієї публікації, фокусується на здатності Європейського Союзу надавати відповідь на різноманітні надзвичайні ситуації та катастрофи, застосовувати різні інструменти співробітництва та будувати ефективні інститути. Публікація підготовлена на основі доповідей учасників Весняного семінару з Європейської безпеки «Співробітництво між Україною та ЄС у сфері кризового менеджменту та зменшення ризиків надзвичайних ситуацій: поширення найкращих практик, побудова ефективних спроможностей». Метою книги є привернення уваги широкого кола науковців та державних службовців до сфери попередження конфліктів та зменшення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій як важної галузі Європейських безпекових студій з подальшою інтеграцією цієї галузі до інших галузей безпекових студій.

«Безпека людини у мінливому світі» (Українською)

Національна, регіональна і міжнародна безпека залишаються серед пріоритетних, і, одночасно, найбільш обговорюваних проблем на порядку денному як державної влади, так і суспільства в цілому. Починаючи від боягузливих атак під час міжнародного марафону у Бостоні 15 квітня 2013 р. до радикальних проявів насилля під час виборів в Іраці навесні 2013 р., від сьогодні вже дворічної війни у Сирії, яка спричинила загибель 70000 людей і примусове переміщення понад мільйона мешканців як усередині країни, так і за кордон, особливо до Туреччини та Йордану, до ескалації насилля на Корейському півострові – загрози безпеці є багатогранними у своїх проявах, оскільки вони відрізняються за своєю суттю. У той час як звичайні люди мусять привчати себе жити у більш загрозливому світі, завданням політиків є управління загрозами, і, якщо можливо, запобігання їм та одночасно усвідомлення, що сутність та динаміка більшості загроз є на сьогодні достатньо незрозумілими.

Розуміння причин і наслідків сучасних загроз безпеці, а також розробка адекватних механізмів реагування на загрози, потребує глибокого, системного та постійного залучення до досліджень безпеки. Це насамперед завдання для аналітиків і науковців. Аналітики і науковці повинні бути спроможними висловити свої думки у формі, зрозумілій для політиків, державних службовців, представників мас-медіа, неурядових організацій та громадянського суспільства в цілому для того, щоб екіпірувати вищезгадані групи методами протидії загрозам і забезпечення безпеки на всіх рівнях. Але навіть якщо погодитись із цим твердженням, то реальна обстановка є набагато складнішою…

Дослідники та академіки, можливо, змогли б досягти крихкого консенсусу у тому, чим є безпека у дуже широкому розумінні – як відсутність загроз певним визнаним цінностям (наприклад, чиємусь життю), але безпека, і, особливо, шляхи досягнення безпеки, часто філософськи або ідеологічно забарвлені, аналізуються через призму відносно жорстких і обмежених теоретичних та методологічних підходів.

Класична реалістична перспектива у дослідженнях безпеки, яка фокусується на державі, інтереси якої повинні бути захищені, у своїх припущеннях та висновках дуже відрізняється від емансипаційних підходів, які обґрунтовують необхідність захисту інтересів людини. Емансипаційні наукові школи пропонують більш цілісне та комплексне розуміння того, чим безпека є і як вона може бути досягнута, порівняно з більш обмеженою логікою «балансу влади». Таким чином, визначення пріоритетів у наших дослідженнях безпеки (наприклад, безпека держави або безпека людини) і вибір методології дослідження (наприклад, раціональні або конструктивістські підходи) впливають фундаментальним чином на обґрунтування засобів досягнення безпеки (наприклад, позбавитись ядерної зброї або збіль¬шити її кількість). Безумовно, вищенаведені аргументи – ідеалізоване і спрощене розуміння проблем, що разом утворюють дуже широку і повну нюансів галузь безпекознавства, але вони ілюструють положення, яке є наріжним каменем безпекознав¬ства – не існує концепції безпеки одного розміру, яка б відповідала всім потребам та інтересам, однаково як немає срібної кулі для того, щоб знищити всі загрози одночасно.

Але на цьому труднощі не закінчуються. Навіть якщо б існував консенсус між науковцями та аналітиками, безпека все ще виглядала б дуже по різному, залежно від позиції сторони та її можливого виграшу/програшу у конкретній ситуації. Розуміння того, чим є безпека з позицій Саддама Хусейна, Муамара Каддафі або Башара Асада відрізняється від розуміння безпеки їхніми опонентами. І якщо дилеми безпеки посилюються, виживання за будь-яку ціну стає пріоритетним завданням із урахуванням усіх наслідків цього вибору – від самозахисту до самозадоволення.

Безпека істотно відрізняється, якщо дивитись на неї з Пхеньяна, Сеула, Токіо або Пекіна, однаково як бачення безпеки з Вашингтона відрізняється від бачення безпеки з Москви, Києва або Брюсселя. Але хибною є думка, що політики або населення, яке проживає у різних куточках планети, не зацікавлені у власній безпеці. Проте знаходитись у безпеці від інших країн і протистояти загрозам, які завдають шкоди спільній безпеці, наприклад, змінам у кліматі, – це різні речі. До того ж приватні, партійні інтереси або інтереси політичних режимів занадто часто переважають над суспільними інтересами.

Вищезгадані труднощі у наукових дослідженнях та практичній діяльності щодо розробки політики безпеки на національному, регіональному та міжнародному рівнях, глибоко проаналізовані й проілюстровані у чудовій книзі Тетяни Маляренко. Широкі знання автора та глибоке розуміння різних типів безпеки, різних теоретичних та методологічних підходів до дослідження безпеки, різноманітних просторів та галузей, у яких безпека є приватним або суспільним благом, дозволяють автору відмовитись від нав’язування читачам готових відповідей, а скоріше, що є набагато важливішим, екіпірувати читачів новими знаннями та навичками, застосування яких допоможе їм зрозуміти свою позицію у дослідженнях безпеки.

Беручи до уваги відносну новизну академічної дисципліни «безпекознавство» в Україні, книга, що пропонується, безумовно, встановлює стандарти викладання безпеки на прийдешні роки, якщо не на декади. Студенти всіх кваліфікаційних рівнів і професіонали отримають значну користь від ознайомлення з цією цікавою публікацією, підготовленою одним з провідних українських дослідників у галузі безпеки. Я глибоко вдячний за пропозицію надати деякі мої власні міркування у цій передмові й щиро рекомендую цю книгу її цільовій аудиторії.

Бірмінгем, квітень 2013 р. Стефан Вольф

«Лекції з Європейської безпеки» (випуск 1, українською)

«Лекції з Європейської безпеки» (випуск2, українською)

«Лекції з Європейської безпеки» (випуск 3, українською)